Цього року безквартирні військовослужбовці залишаються без житла, а військові будівельні організації – без роботи.  Є тому свої причини. По-перше – у бюджеті поточного року не передбачено видатків за загальним фондом на закупівлю та будівництво житла для військовослужбовців і є суттєві труднощі з наповненням спецфонду. По-друге – економічна ситуації в країні паралізувала будівельну галузь. Виділені ж Кабміном влітку 2 мільярди гривен на підтримку будівельної галузі військо оминули. Закуплене за ці кошти житло військовослужбовці Збройних Сил не отримали і військові будівельні організації до переліку компаній, яким спрямували асигнування, не потрапили.

  Втім, навіть у докризові часи військові будівельники мали одиничні замовлення від оборонного відомства. Тендери на будівництво квартир чомусь вигравали, і продовжують вигравати, цивільні структури. Невже військові будівельні організації не спроможні будувати багатоповерхівки? Хиба квадратні метри житла, зведені їхніми руками, дорожчі, ніж у інших? Деякою мірою отримати відповіді на ці запитання вдалося під час перебування в УНР-75 - філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд».

Створені творити

Абревіатура «УНР» розшифровується як «управління начальника робіт». За радянських часів ця організація була будівельною військовою частиною, або, як її ще називали, «стойбатом». Такі будівельні управління були в кожному військовому окрузі й на них покладалося будівництво військових об’єктів, житла, а також поточний та капітальний ремонт військових споруд і будинків. Ці «статутні» завдання залишилися за УНР й після його конверсії. Адже нині підприємство хоча й на госпрозрахунку, але підпорядковане оборонному відомству.

Нині УНР-75 добре знане як на Житомирщині, так і в інших регіонах нашої країни. «Унеерівці» з 2002 року тільки  в Житомирі звели більш як три десятки житлових багатоповерхівок, а ще у Вишгороді, Ірпіні, Броварах тощо. Щоправда, Міноборони було замовником лише деяких цих об’єктів. Будівництво ж решти фінансували інші державні та приватні установи.

- За добрих часів УНР-75 щороку здавало Міністерству оборони по дві-три дев’ятиповерхівки, - розповів головний інженер філії ДП МО України «Укрвійськбуд» - УНР-75 Володимир Цалко. – У нас працювало понад 700 чоловік. Робота на будмайданчиках тривала безперервно, у три зміни.  До виробничого процесу були задіяні всі підрозділи управління, а це дві будівельно-монтажні дільниці, розчинний вузол з виробництва бетону, відділ головного механіка, автоколона. Виконували багато замовлень від цивільних організацій, освоювали нові для нас технології. Наприклад, будівництво сучасної підстанції живлення електрострумом, автозаправок, і навіть церковних храмів. 

Минулого року темпи будівництва у країні, як відомо, почали різко падати й до зими роботи на будмайданчиках взагалі зупинилися. Робітники пішли у неоплачувані відпустки. Не оминула скрута й військових будівельників. Цього року над УНР-75 навіть нависла загроза банкрутства, підприємство ледь не пішло з «молотка». Тому вище керівництво вирішило змінити директора філії. Серед кандидатів на цю посаду обрали не сторонню для війська людину, а офіцера запасу Костянтина Притулюка.

- Податкові борги підприємства складали понад півмільйона гривен, - розповів Костянтин Васильович, - та протягом двох місяців вдалося владнати цю проблему, сплату за частиною рахунків відстрочили, інші – реструктуризували, що дало можливість виплачувати людям зароблені ними кошти. Та однак проблема залишається такою ж, що і була раніше – відсутність регулярних замовлень. Маючи потужну виробничу базу, поки що вимушені зводити кінці з кінцями за рахунок оренди приміщень та одиничних замовлень.   

УНР-75 сьогодні будує дві багатоповерхівки за кошти приватних інвесторів. У Житомирі по вулиці Миру та у Козятині. На жаль, роботи на цих будівельних майданчиках призупинені. У інвесторів не вистачає коштів на сплату пайових внесків. Брати банківські кредити для завершення будівництва також стало проблематичним. Адже нерухомість втрачає в ціні, а відсоткові ставки за кредитами ростуть, і фінансисти не ризикують вкладати гроші в житло.

У кого дешевше?..

З одного боку, така ситуація деякою мірою позитивна для оборонного відомства – чим дешевше будівництво, тим більше квартир можна збудувати або закупити за бюджетний кошт для черговиків. А з іншого – негативна. Більшість будівельних підприємств Міноборони залишаються без замовлень, тимчасом підряди від війська на будівництво і ремонтні роботи споруд та об’єктів отримують цивільні комерційні організації, які на тендерних торгах заявляють найнижчі ціни. Вартість же будівельних матеріалів, як і робіт, однакова. Чому ж державні підприємства не можуть знизити ціни й виграти тендер, який проводить власне відомство?

Відповідь на це запитання знайти не так вже й важко. Бо держпідприємства у ціну квадратного метра закладають й ті самі податки та відрахування до соціальних фондів. Зокрема, пенсійного. Їхні штатні робітники отримують «білу» заробітну плату, а не «чорну» в конвертах. Тому зарплата каменяра або столяра ДП МО України менша, ніж в комерційній будівельній організації, а ціна квадратного метра дещо більша, ніж у конкурентів. При цьому вартість зведення житла військовими будівельниками, слід наголосити, не перевищує опосередкованої вартості, що встановлена Міністерством регіонального розвитку та будівництва України. Інакше кажучи на сленгу будівельників – вартості квадратного метру за ДБН.

Проте, переможці тендерів хоч і занижують під час торгів розцінки, остаточні розрахунки, повідомили в департаменті будівництва Міноборони, отримують за тими самими ДБН. Тобто за ціною, яку пропонували держпідприємства. Виявляється, що згодом, під час будівництва, укладені договори, як правило, переглядаються у бік збільшення ціни виконаних робіт. Самі розумієте: криза, інфляція та таке інше. Й чим довше тривають будівельні роботи, тим дорожча загальна вартість підряду. При цьому якщо з затягування здачі об’єктів комерсанти мають зиск, то держпідприємства – тільки збитки. Адже щомісяця треба виплачувати штатним працівникам зарплату і сплачувати податки.   

Спостерігаючи за ситуацію, що склалася в галузі будівництва, неможливо залишитися байдужим до інтересів працівників держпідприємств і держави в цілому. Бо ті самі податки, сплачені до казни, мають повертатися у галузь як наступні замовлення. Зменшення податкових надходжень – зменшення й фінансування будівництва житла для військовослужбовців.

Так саме й з поточним та капітальним ремонтом військових споруд. Адже підприємець, який працює на єдиному фіксованому податку, завжди буде на тендері у виграшній ситуації через занижені ціни. Тому порушене питання й надалі залишається на часі. Виріши його зможуть хіба що зміни до нормативно-правових актів, які нададуть привілеї держпідприємствам. Погодьтеся, маючи власну лопату, нелогічно запозичати іншу у сусіда «за магарич». Так саме і з будівельними організаціями оборонного відомства.  Якщо вони є, то чому б їм не дати замовлення?

Працювати з оптимізмом

Сьогодні госпрозрахункові державні підприємства оборонного відомства, зокрема, УНР-75, на замовлення від Міноборони сподіваються мало. Проект держбюджету наступного року в частині будівництва та закупівлі житла для військовослужбовців, чесно кажучи, не втішає. Видатки на квартири війську знову планується профінансувати тільки за спеціальним фондом.

Військові будівельники продовжують шукати інших шляхів виходу зі скрутного становища. Розпочаті ними будівельні об’єкти треба найшвидше завершувати, заощадивши цим на їх охороні, електроенергії, опаленні тощо. Для цього укладають договори безпосередньо з директорами інших підприємств на постачання будівельних матеріалів, і будмайданчики починають поступово «оживати».

- Кваліфікованих кадрів достатньо, працювати є чим, а решта – що і як робити, залежить від нас самих, - вважає Костянтин Притулюк. Такий оптимістичний настрій керівника підприємства підбадьорює і підлеглих, які останніми місяцями після тривалої затримки зарплати стали вчасно отримувати зароблені кошти.

"Народна армія"